Теорія і практика управління соціальними системами

ТЕОРІЇ ЛІДЕРСТВА У ПРАКТИЦІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-07-29T18:30:49+00:00

У статті розглянуто сучасні теорії лідерства в контексті підготовки фахівців соціальної сфери. Проаналізовано трансформаційне, сервантне, емоційне та ситуаційне лідерство як найбільш педагогічно релевантні підходи у підготовці фахівців соціальної сфери у закладах вищої освіти (ЗВО). Визначено потенційні можливості їх інтеграції в освітній процес. Представлено результати емпіричного дослідження, що підтверджують ефективність трансформаційного стилю лідерства в соціальній сфері. Порівняно результати опитування майбутніх фахівців соціальної сфери та майбутніх магістрів фізичної культури та спорту, і показано роль лідерських компетентностей в організації оздоровчих та спортивних заходів. Запропоновано шляхи розвитку лідерських компетентностей у студентів соціальних спеціальностей.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИКЛАДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НЕЙРОМЕНЕДЖМЕНТУ В УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ОРГАНІЗАЦІЇ: ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЧЕРЕЗ НЕЙРОНАУКОВІ ПІДХОДИ

2025-07-29T18:55:19+00:00

У статті розглянуто процес застосування прикладних інструментів нейроменеджменту в управлінні персоналом організацій, акцентуючи увагу на використанні нейронаукових підходів для оптимізації роботи команд і окремих співробітників. Авторами підкреслюється, що інтеграція таких методів дозволяє не тільки підвищити ефективність, але й створити підтримуюче робоче середовище. Нейроменеджмент базується на розумінні реакцій мозку на стрес, невизначеність і зміни, що відкриває можливості для кращої адаптації співробітників до нових умов. Особливу увагу приділено розвитку емоційного інтелекту як ключового фактора у формуванні гармонійної корпоративної культури. Навчання лідерів розпізнаванню емоцій співробітників сприяє покращенню комунікації, вирішенню конфліктів і формуванню атмосфери довіри в командах. Іншим важливим аспектом є управління стресом за допомогою технік майндфулнес, які довели свою ефективність у зниженні рівня напруженості та покращенні концентрації. Зосереджено увагу на можливостях, які відкриває нейропластичність — здатність мозку адаптуватися до нових знань і навичок.Розробка навчальних програм на основі цього принципу дозволяє швидше та ефективніше підвищувати кваліфікацію співробітників, особливо в умовах постійних змін і викликів. Крім того, такі програми сприяють формуванню когнітивної гнучкості, що є важливим для вирішення нестандартних задач. У статті також розглядаються методи стимулювання креативності у співробітників, зокрема через створення середовища, яке сприяє генерації нових ідей. Зазначено, що це є ключовим фактором інноваційного розвитку організацій. Описано приклади використання нейроповедінкових аналізів для прогнозування реакцій працівників на управлінські рішення, що дозволяє оптимізувати процеси ухвалення цих рішень. Автори зазначають, що впровадження таких ініціатив сприяє довгостроковому розвитку компаній, покращуючи адаптивність і конкурентоспроможність організацій. Зміст статті зосереджено на використанні сучасних нейронаукових технологій, таких як біологічний зворотний зв'язок або когнітивні тренажери, що позитивно впливає на емоційний стан та інтелектуальний потенціал команд.

КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІЗ СПЕЦИФІЧНИМИ УМОВАМИ НАВЧАННЯ

2025-07-30T09:25:59+00:00

У статті представлено науково обґрунтовану концепцію формування лідерських якостей у майбутніх фахівців Державної служби з надзвичайних ситуацій(ДСНС) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання (Концепція)). Концепція базується на міждисциплінарному підході та синтезі педагогічних, психологічних, акмеологічних, аксіологічних і культурологічних підходів. У роботі окреслено теоретико-методологічні основи, ключові педагогічні умови, зміст і методи реалізації Концепції. У процесі втілення Концепції передбачено: визначення відповідного змісту навчальних дисциплін; впровадження інтерактивних форм і методів навчання; поєднання аудиторної та позаудиторної роботи; забезпечення “змішаного” форматування занять (онлайн та офлайн); координація роботи фахівців різного профілю закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання щодо формування лідерських якостей у майбутніх фахівців ДСНС.

РОЗВИТОК КОНФЛІКТНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗАСОБАМИ ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕХНІК ВПЛИВУ

2025-07-29T13:20:07+00:00

У статті проаналізовано психологічні особливості розвитку конфліктної компетентності в контексті застосування технік психологічного впливу. Розкрито взаємозв’язок між принципами впливу (взаємність, послідовність, соціальне схвалення, симпатія, авторитет, дефіцит) та ефективним управлінням конфліктами у міжособистісному й професійному середовищі. Звернено увагу на роль свідомого використання впливових комунікативних стратегій у формуванні здатності до конструктивної взаємодії та запобігання ескалації конфліктів. Особливу увагу приділено розвитку емоційного інтелекту, навичок активного слухання, ідентифікації маніпуляцій та побудові довіри як ключовим складовим конфліктної компетентності. Запропоновано модель розвитку цієї компетентності з урахуванням психологічного впливу як важливої складової професійної підготовки майбутніх психологів, педагогів та управлінців. Отримані результати можуть бути використані у програмах тренінгового навчання, конфлікт-менеджменту та підвищення комунікативної ефективності в умовах кризових чи напружених ситуацій.

ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ЛІКАРЯ: ІНДИВІДУАЛЬНІ РЕСУРСИ, СУБ’ЄКТИВНЕ БАЧЕННЯ ТА ТИПОЛОГІЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-07-29T18:11:28+00:00

У статті розглянуто психологічну безпеку лікаря як внутрішній ресурс в сучасних умовах професійних викликів. Наведено результати емпіричного дослідження за участю 112 лікарів. Використано опитувальник емоційного інтелекту Холла, шкалу резильєнтності Коннора–Девідсона та відкрите запитання для збору суб’єктивних уявлень про психологічну безпеку. Встановлено варіативність рівнів емоційного інтелекту та резильєнтності медиків; кластерний аналіз виокремив три групи — з низьким, середнім та високим рівнем внутрішніх ресурсів (близько 33 %, 47 % та 20 % вибірки відповідно). З’ясовано що, лікарі найчастіше пов’язують свою психологічну безпеку із захищеністю від агресії пацієнтів, збалансованим робочим навантаженням та підтримкою колег і керівництва. Виявлено тісний позитивний зв’язок між емоційним інтелектом та резильєнтністю (r≈0.67) та відсутність залежності цих показників від віку чи стажу роботи. Зроблено висновок, що психологічна безпека лікаря має багатовимірний характер, поєднуючи зовнішні та внутрішні чинники, а для її підвищення потрібні комплексні заходи — створення підтримувального робочого середовища та розвиток індивідуальних психологічних ресурсів медиків.

ПЕДАГОГІКА ПОГРАНИЧЧЯ: ПРАКТИЧНІ ФОРМАЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2025-07-28T09:35:08+00:00

У пропонованій статті представлено результати проведення науково-практичного форуму “Педагогіка пограниччя: практичні формації та перспективи”, який проходив у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Короленка 16 квітня 2025 року. Висвітлено мету заходу, що присвячений аналізу концептуальних, методологічних та прикладних засад педагогіки пограниччя як сучасного інструменту виховання толерантності. З’ясовано, що у центрі уваги авторська освітня програма “Конструкт педагогіки пограниччя як методологічна основа виховання толерантності”, що структурно складається з восьми модулів, які охоплюють теоретичні концепти, методи міжкультурної комунікації, інклюзії, конфліктології та оцінювання педагогічних результатів. У межах форуму відбулися дискусійні панелі, інтерактивні формати (“Мої кордони”, “Килим толерантності”, фотопроєкт “Толерантність у моєму житті”, “Країна толерантності”) та публічне обговорення програми за участі фахівців у галузі освіти, громадських діячів та студентської молоді. Особливу увагу приділено результатам анкетування 50 учасників форуму, що дозволило отримати емпіричні дані щодо актуальності тематики. Зокрема, 64 % респондентів вважають доцільним впровадження курсу з педагогіки пограниччя, а 42 % — підтримують створення окремого навчального курсу. Основними бар’єрами визначено недостатню підготовку педагогів (40 %) та низьку мотивацію студентів (34 %). Проаналізовано висловлювання учасників з приводу очікування щодо підвищення рівня толерантності, покращення взаємодії в освітньому середовищі та розвитку професійних компетентностей у сфері інклюзії. У результаті форуму сформульовано конкретні рекомендації щодо адаптації програми до потреб різних цільових аудиторій та перспектив її подальшого впровадження в освітню траєкторію. Зазначено перспективи подальших досліджень, зокрема розробку практичних моделей соціокультурної інтеграції засобами освіти.

РОЗВИТОК ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ У МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ НАВЧАННЯ У ЗВО

2025-07-28T13:10:39+00:00

У статті приділено увагу розвитку життєвих цінностей у майбутніх бакалаврів протягом періоду навчання у закладах вищої освіти. Проведено теоретико-методологічний аналіз дефініції “життєві цінності”. Розглянуто питання становлення поняття життєві цінності у студентів. Обґрунтовані різні класифікації розвитку життєвих цінностей у студентів. Проведено дослідження стану розвитку життєвих цінностей у майбутніх бакалаврів протягом періоду навчання у закладі вищої освіти. Надані рекомендації, щодо подальшого розвитку життєвих цінностей як у майбутніх бакалаврів, так й фахівців.

ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК УМОВА УСПІШНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ТИПУ “ЛЮДИНА-ЛЮДИНА”

2025-07-29T10:04:15+00:00

Досліджуються проблеми формування професійної компетентності як умови успішності майбутніх конкурентоспроможних, висококваліфікованих, професійно-мобільних, мотивованих майбутніх фахівців типу “людина-людина” через впровадження компетентнісного підходу в систему вищої освіти, стану оновлення змісту, методології та самого середовища навчання. Звертається увага на ряд напрямків і завдань здійснення цього процесу. Авторами розглядаються комунікативні, організаційні, загальнокультурні, ціннісно-смислові, навчально-пізнавальні, компетенції особистого вдосконалення, соціально-трудові, інформаційні компетентності як складові професійної компетентності, які повинні бути сформовані у майбутніх фахівців типу “людина-людина” як умова їхньої успішної діяльності.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА: НАУКОВІ ПІДХОДИ ТА ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ

2025-07-29T10:47:36+00:00

У статті проаналізовано наукові підходи до визначення сутності й структурних компонентів культури професійного спілкування в цілому та культури професійного спілкування майбутніх психологів із урахуванням сучасних викликів, зокрема, переходу спілкування в онлайн-простір. Наведено результати пілотажного дослідження рівня сформованості культури професійного спілкування майбутніх психологів у межах фахової підготовки у ЗВО. Зазначено необхідність розроблення системного підходу до формування культури професійного спілкування майбутніх психологів та подальших досліджень із використанням об’єктивних методів діагностики.

КОНКРЕТИЗАЦІЯ ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ: ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

2025-07-30T10:03:24+00:00

У статті розглянуто проблеми людей похилого віку; доведено, що система соціальних послуг в Україні постійно перебуває в процесі оновлення та модернізації відповідно до нових потреб громадян та сучасних світових підходів у наданні соціальних послуг; визначено певні норми та принципи, які сприяють забезпеченню гідних умов життя людям похилого віку (забезпечення безпечного і справедливого доступу, життєстійкість, соціальний захист); наведено проблеми, що мають місце у функціонуванні системи якісних соціальних послуг (невідповідність соціального обслуговування міжнародним стандартам, недостатній рівень кваліфікації працівників соціальних служб; невисокий рівень соціальних видатків порівняно з країнами ЄС та ін.); доведено, що одним із головних стратегічних напрямів реформування системи соціальних послуг є розробка та впровадження у практику методик та методів оцінки індивідуальних потреб користувачів соціальних послуг; наведено приклад роботи Університету третього віку в Територіальному центрі Салтівського району м. Харкова; визначено, що гарантований державою пакет соціальних послуг для найменш захищених верств населення підвищить довіру громадян до держави, забезпечить зміцнення стабільності і безпеки суспільства.

СОЦІАЛЬНІ ПОСЛУГИ ТА ПІДТРИМКА ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ЗІ СТАТУСОМ ТИМЧАСОВОГО ЗАХИСТУ В ПОРТУГАЛІЇ: РОЛЬ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД ЗА КОРДОНОМ

2025-07-30T10:48:02+00:00

У статті досліджено передумови розбудови міцних українських громад за кордоном як інституцій, зокрема, міжсекторальна співпраця між громадою, владою та бізнесом, що дозволить об’єднати ресурси та зусилля для досягнення спільних цілей; інтеграцію громадянської освіти, лідерства та розвитку системи послуг, що сприятиме збереженню національної ідентичності та підвищенню якості життя українців за кордоном. Розглянуто розвиток громадянської освіти, яка сприятиме формуванню активного та свідомого суспільства, здатного самостійно розв’язувати свої проблеми та впливати на прийняття соціально значущих політичних рішень. Встановлено, що навчання навичок самоорганізації, управління проєктами, лідерства та стратегічного планування підвищить ефективність діяльності української громади закордоном, а крім того сприятиме розвитку демократичних процесів та зміцненню громадянського суспільства в середині громад.