Теорія і практика управління соціальними системами

ОСВІТА ЯК МЕТА І ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2024-12-10T08:50:30+02:00

Доведено, що сучасна глобальна екологічна криза зумовлена порушенням коеволюції людини і природи. Людина як невід’ємна частина природи вважає себе вершиною еволюції, оскільки саме у ній природа досягає самопізнання і саморозуміння. В той же час обґрунтовано передчасність самовизначення людиною себе як Homo sapiens, бо дії й поведінка занадто багатьох людей демонструє, що вони ще досить далеко не є sapiens. Оскільки основною умовою гармонізації взаємовідносин людини і природи виступає дотримання норм Концепції сталого розвитку, важлива роль у ній відводиться освіті, яка забезпечує не тільки навчання, а й особистісний розвиток та формування суспільної свідомості та її екологічної спрямованості й екологічного мислення. Розкрито практику гуманізації професійної освіти й відповідну систему, яка розроблена і успішно функціонує в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”. Наведено вимоги до освіти та використання нею інноваційних педагогічних технологій, які безпосередньо випливають із цілей і характерних особливостей сталого розвитку.

ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПЕДАГОГА В УМОВАХ ЗАПРОВАДЖЕННЯ STEАМ-ОСВІТИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ STEАM КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

2024-12-10T09:32:31+02:00

Розглянуто питання професійної спрямованості та розвитку педагога в умовах запровадження STEАМ-освіти. Зроблено акцент на актуалізації методу 4К, який використовується для подолання невідповідності між знаннями, які отримують студенти на етапі фахової підготовки і тими навичками, що очікують від студентів роботодавці. Цей метод включає в себе основні складові: комунікативні навички, креативність, критичне мислення та командну роботу. Запропоновані рекомендації розвитку STEAM компетентностей можуть сприяти формуванню професійної успішності та розвитку інноваційного педагогічного досвіду викладачів ЗВО. Дане дослідження не вичерпує проблему професійного розвитку педагога у розглянутій галузі та може бути продовжено у напрямі вивчення її особливостей залежно від фахових напрямків навчання.

МОЖЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ У ВИВЧЕННІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИЩІЙ ОСВІТІ

2024-12-10T10:41:20+02:00

Розглянуто підходи до висвітлення сучасних теоретичних підходів до концептуалізації та дослідження феномену “емоційного інтелекту”, необхідних для успішної реалізації базових навичок формування ефективного емоційного інтелекту у студентів та аспірантів з усіх спеціальностей навчання у вищій освіті. Проаналізовано відповідну наукову літературу та проведено опитування експертів українських підприємств. Подано інформацію про змішані моделі визначення та дослідження емоційного інтелекту, а також проаналізовано деякі існуючі методики діагностики емоційного інтелекту. Отримано результати, які представлено у вигляді рекомендацій щодо трансформації теорії викладання у практичну площину для ефективного використання набутих навичок із етичного, безпечного та сучасного емоційного інтелекту майбутніми фахівцями-лідерами.

ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ БАКАЛАВРІВ ПСИХОЛОГІЇ ЩОДО ПОБУДОВИ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ В БІЗНЕСІ (структура, практика аудиту та показники оцінки ефективності системи управління персоналом вітчизняних компаній)

2024-12-09T10:33:50+02:00

У статті розглянуто основні методологічні підходи та їх сутність щодо побудови системи управління персоналом у вітчизняних компаніях як бізнес-процесу та умову досягнення бізнес-цілей компанії через ефективне управління персоналом. Сформульовано теоретичну модель побудови системи управління персоналом вітчизняних компаній як компетенції сучасного HR та як практичну навичку бакалаврів психології. Запропоновано прикладний практичний інструмент “HR-аудит системи управління персоналом” та його чек-лист для формування практичних навичок бакалаврів психології як майбутніх HR вітчизняних компаній. Наведено показники оцінки ефективності системи управління персоналом в компаніях (HR-аналітика/метрики).

ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРНОГО ПІДХОДУ ПРИ ФОРМУВАННІ УПРАВЛІНСЬКОГО ЕФЕКТИВНОГО ЛІДЕРСТВА

2024-12-09T11:01:10+02:00

В публікації висвітлено результати дослідження лідерських якостей в процесі професійної підготовки студентів-іноземців технічного закладу вищої освіти. Особлива увага приділена якостям сучасного ефективного управлінця-лідера. Визначені шість ознак ефективних здібностей лідерів. В статті охарактеризовано особливості ефективного лідерства в бізнес-управлінні, військовій сфері тощо. В статті висвітлені пріоритетні напрямки розвитку ефективного лідерства. Представлені особливості структурного підходу при формуванні управлінського ефективного лідерства в закладі вищої освіти.

ТРАНСФОРМАЦІЙНЕ ЛІДЕРСТВО ТА ЙОГО РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-12-09T11:38:47+02:00

У статті розглянуто витоки походження трансформаційного лідерства та його роль у формуванні лідерських якостей майбутніх психологів у закладах вищої освіти; розкрито важливість причин трансформаційного лідерства для організації, наведено імена представників-основоположників концепції трансформаційного лідерства; обґрунтовано трансформаційне лідерство в психології як підхід, спрямований на зміну і розвиток послідовників через натхнення, мотивацію та індивідуальну підтримку; наведено причини важливості трансформаційного лідерства для організації (підвищення мотивації та залученості, розвиток інновацій, покращення командної роботи, підтримка індивідуального розвитку, створення позитивної культури); розглянуто основні елементи трансформаційного лідерства (харизма, натхненна мотивація, інтелектуальна стимуляція, індивідуальний підхід); розкрито ключові аспекти та методи формування лідерських якостей у майбутніх психологів (самооцінка та саморефлексія, комунікативні навички, емоційний інтелект, організаторські здібності, мотивація та прагнення до самореалізації, навчання та розвиток); обґрунтовано причини важливості емоційного інтелекту для трансформаційного лідера (розуміння та управління емоціями, побудова довіри та співпраці).

ЗАВДАННЯ САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-БАКАЛАВРІВ В УМОВАХ МАТЕМАТИЧНОЇ, ХІМІЧНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2024-12-05T12:08:21+02:00

Статтю присвячено проблемі самоосвіти як феномену у швидкозмінних реаліях сьогодення. У ході дослідження доведено актуальність володіння високим рівнем самоосвітньої компетентності як важливої складової професійної компетентності майбутнього фахівця технічного профілю, визначено та проаналізовано провідні завдання самоосвіти майбутніх інженерів-бакалаврів в умовах математичної, хімічної та професійної підготовки.

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ВИЩОЇ ШКОЛИ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ: АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО НАУКОВОГО ДОСВІДУ

2024-12-05T14:22:28+02:00

У статті розкрито погляди зарубіжних та вітчизняних дослідників до понять “педагогічна творчість”, “готовність”. З’ясовано, що проблема творчості та готовності до неї у вищій освіті розглядається з різних сторін, серед фахівців немає єдиної точки зору. Перелічено основні характеристики, що стосуються педагогічної творчості: оригінальність та новизна, великий рівень мотивації викладача, студентоцентризм, гнучкість та адаптивність, розвинуті міжособистісні відносини. З’ясовано, що готовність до творчості потребує серйозної теоретичної підготовки та реалізації досвіду на практиці. Встановлено, що в умовах закладів вищої освіти є потреба в якісних освітніх кадрах, здатних до прояву креативності та нестандартного мислення.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

2024-12-05T18:06:48+02:00

У статті охарактеризовано організацію педагогічного експерименту, що включав три етапи (констатувальний, формувальний та контрольний) та передбачав перевірку ефективності педагогічних умов формування управлінської компетентності у майбутніх офіцерів. Результати експерименту підтвердили їх ефективність та доцільність впровадження у освітній процес вищих військових навчальних закладів.

КОМПОНЕНТИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ У МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2024-12-09T09:19:26+02:00

У статті визначено компоненти формування культури ділового спілкування та їх важливість у професійній підготовці майбутніх лікарів у закладах вищої освіти (культура мовлення та культура поведінки, емпатія, повага, щирість); детально обґрунтовано ключові аспекти кожного компонента у період навчання майбутніх лікарів та їх роль у подальшій професійній діяльності; доведено, що ефективним і таким, який користується повагою і довірою у пацієнтів, буде лікар, що дотримується високих етичних стандартів у спілкуванні з пацієнтами, колегами, володіє медичною термінологією та вміє використовувати її у відповідних ситуаціях, володіє знаннями норм сучасної української ділової мови, уміє встановлювати контакт із пацієнтами, колегами та іншими медичними працівниками, ефективно вирішувати конфлікти та працювати в команді; наведено важливі аспекти культури поведінки майбутніх лікарів (етичні норми, комунікативні навички, емоційна стабільність, критичне мислення та самовдосконалення, гуманність та толерантність, фізична та психічна культура здоров’я); представлено емпатійність майбутнього лікаря як уміння розуміти та відчувати емоції і переживання пацієнтів, що допомагає створити для них комфортне та підтримуюче середовище.