Науково-практичний журнал Теорія і практика управління соціальними системами

ПЕРСОНАЛ-СТРАТЕГІЇ БІБЛІОТЕК: АДАПТАЦІЯ ДО ЗМІН СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЛАНДШАФТУ

Олена Тверитникова, Галина Салата, Надія Бачинська, Юлія Демідова — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано типологію персонал-стратегій, зокрема адаптивні, інноваційно-орієнтовані, стабілізаційні та розвиткові моделі, які можуть впроваджуватись залежно від профілю бібліотеки, її цільової аудиторії, управлінських ресурсів та ступеня залученості в локальний соціокультурний контекст. Наголошено на важливості створення сприятливого організаційного клімату, що підтримує ініціативність, навчання протягом життя та командну взаємодію. Обґрунтовано, що стратегічне бачення кадрового розвитку має включати системне планування, аналітику потреб, розвиток лідерського потенціалу, партнерство з освітніми та науковими інституціями, активну участь у професійних мережах, а також застосування HR-аналітики для ефективного управлінського супроводу.

Сформульовано висновок, що адаптивні, гнучкі та інноваційно спрямовані персонал-стратегії є запорукою успішної трансформації бібліотек в умовах зміненої соціальної реальності та цифрової культури, підсилюючи їхню роль як відкритих соціокультурних інституцій знання, доступу та розвитку громади. Практична цінність дослідження полягає у визначенні орієнтирів для розробки ефективних персонал-стратегій, що сприятимуть модернізації бібліотек відповідно до викликів цифрової доби та потреб громад.

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСТА ІЗЮМ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Ольга Грибко, Валентин Кобец, Юлія Козюбенко — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

Матеріали статті розкривають організаційно-управлінські аспекти вдосконалення системи соціального забезпечення м. Ізюм у післявоєнний період. Здійснено аналіз діяльності Територіального центру соціального обслуговування після деокупації громади, виявлено ключові організаційні, кадрові та фінансові виклики. Окрема увага приділена: цифровізації документообігу, впровадженню сучасних форм соціальних послуг та механізмам інформаційної безпеки. Обґрунтовано роль міжнародного партнерства із організаціями IFRC, NRC, UNHCR та UNDP як стратегічного ресурсу відновлення матеріально-технічної бази та професійного розвитку персоналу Територіального центру соціального обслуговування м. Ізюм. Запропоновано заходи щодо стабілізації кадрового складу через систему мотивації та психологічну підтримку. Визначено очікувані результати модернізації управлінських механізмів для підвищення стійкості соціальної сфери громади в умовах воєнного стану та подальшого відновлення.

ІМПЛІЦИТНІ ТЕОРІЇ НАРОЩУВАНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК РЕГУЛЯТИВНА SOFT SKILLS АДАПТАЦІЯ ТА ПСИХОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ОПИТУВАЛЬНИКА

Жанна Богдан — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичне обґрунтування та емпіричний аналіз імпліцитних теорій нарощуваного інтелекту як складової регулятивних soft skills у структурі психологічних ресурсів майбутніх фахівців. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння гнучких навичок як інтрапсихічних утворень, що забезпечують саморегуляцію діяльності, адаптивність і готовність до професійного розвитку. Обґрунтовано доцільність розгляду імпліцитних теорій нарощуваного інтелекту як регулятивного механізму, що визначає ставлення особистості до навчальних труднощів, ролі зусиль та контролю над результатами діяльності. Представлено результати адаптації україномовної версії опитувальника імпліцитних теорій здібностей та аналіз його психометричних показників. Емпіричне дослідження проведено на вибірці здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти різних спеціальностей. Отримані результати засвідчили достатній рівень внутрішньої узгодженості методики та можливість її використання для дослідження регулятивних soft skills у системі вищої освіти. Виявлено міжгрупові відмінності у вираженості імпліцитних теорій нарощуваного інтелекту залежно від напряму професійної підготовки, що підтверджує доцільність диференційованого підходу до розвитку гнучких навичок у здобувачів вищої освіти.

ПЕДАГОГІЧНА ОСВІТА МАГІСТЕРСЬКОГО РІВНЯ В КРАЇНАХ ЄС

Олена Беспарточна — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено теоретичний аналіз розвитку магістерської педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу (ЄС) в контексті формування Єдиного європейського освітнього простору. У ній визначено стратегічні пріоритети освітньої політики ЄС у XXI столітті, зокрема щодо забезпечення якості вищої освіти, гармонізації національних освітніх систем, розвитку академічної мобільності та запровадження спільного підходу до підготовки фахівців у галузі “освіта”. Проаналізовано наукові підходи до розуміння трансформації освітніх систем Європейського Союзу в рамках освітньої теорії та наведено концептуальні основи спеціалізованих освітніх досліджень на рівні магістратури. Обґрунтовано вибір країн для порівняльного аналізу та наведено порівняльні критерії для забезпечення систематичного характеру, репрезентативності та наукової об'єктивності дослідження.

САМООРГАНІЗАЦІЯ ЯК ВАЖЛИВА РИСА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Тетяна Гура, Лариса Грень, Олена Лапузіна — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

В публікації висвітлено результати дослідження рівня самоорганізації у студентів, майбутніх соціальних працівників. Особлива увага приділена самореалізації особистості в освітньому середовищі. Визначено, що в основі досліджуваного явища лежать такі якості, як відповідальність, дисципліна, ініціативність та вміння планувати свій час В статті охарактеризовано складові самоорганізації — мотивацію, цілепокладання та самодисципліну. Автори наголошують на значущості складових самоорганізації студентів, майбутніх соціальних працівників: студентському самоврядуванню; самостійній роботі; психологічній самоорганізації та соціальній активності. В статті висвітлена самореалізація, що передбачає збалансований і гармонійний розвиток різних аспектів особистості здобувача шляхом докладання адекватних зусиль, спрямованих на розкриття особистісного потенціалу. Авторами відмічено, що освітній процес сучасного закладу вищої освіти повинен актуалізувати зміну позиції здобувача з об'єкта навчання в активного і свідомого суб'єкта навчально-професійної діяльності, тобто необхідно створювати можливості для розвитку самоорганізації майбутніх соціальних працівників. В статті доведено, що самоорганізація це не одноразовий процес, а постійна робота над собою, ця навичка розвивається поступово, крок за кроком, і з часом стає частиною повсякденного життя.

НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Тамара Поясок, Катерина Штанько — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено динаміку трансформації національної ідентичності учнів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) в умовах тривалої повномасштабної війни. На основі комплексного аналізу теоретичних підходів та результатів емпіричного дослідження (опитування 50 учнів середньої та старшої школи) обґрунтовано перехід молоді від етноцентричної до громадянсько-діяльнісної моделі ідентифікації. У роботі операціоналізовано структуру ідентичності через когнітивний, афективний та конативний компоненти. Особливу увагу приділено ставленню учнів до процесів деколонізації, мовного питання та формування образу майбутнього України в умовах воєнних викликів. Запропоновано та апробовано діагностичний інструментарій для визначення рівнів національної свідомості через систему ціннісних маркерів та життєвих стратегій особистості.

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ УСПІШНОСТІ ОНЛАЙН-ОСВІТИ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Інна Книш — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено визначенню ефективності онлайн-освіти та виявленню психологічних чинників успішності, що впливають на якість навчання здобувачів вищої освіти в Україні. Доведено, що ключовими чинниками зниження ефективності дистанційного навчання виступають недостатній рівень самодисципліни й навчальної мотивації здобувачів, а також нерівномірна цифрова компетентність і методичне перевантаження викладачів. Обґрунтовано, що підвищення якості онлайн-освіти можливе за умов безперервного професійного розвитку педагогів, інтеграції інструментів штучного інтелекту в освітній процес, удосконалення підходів до оцінювання цифрових навичок, подолання психологічних бар’єрів щодо технологій та налагодження системного зворотного зв’язку за підтримки інституційної й матеріально-технічної бази закладів освіти.

ЕКЗИСТЕНЦІЙНА САМОТНІСТЬ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УМОВАХ ВІЙНИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТА НАПРЯМИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

Олена Романовська — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена теоретичному аналізу феномену екзистенційної самотності внутрішньо переміщених осіб в умовах війни. Розглянуто сучасні наукові підходи до вивчення різних форм самотності, зокрема соціальної, емоційної та екзистенційної, проаналізовано психологічні механізми її формування, включно з руйнуванням ідентичності, екзистенційним вакуумом, когнітивною інтерпретацією соціальної реальності та травматичним досвідом. Окремо виділено соціально-психологічні та індивідуально-психологічні чинники, що впливають на прояви екзистенційної самотності. Запропоновано напрями комплексної психологічної підтримки внутрішньо переміщених осіб, що включають екзистенційно-орієнтоване консультування, групову терапію, роботу з ідентичністю та розвиток резилієнтності.

РЕЗІЛІЄНТНІСТЬ, ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ТА КОПІНГИ ЯК ПРЕДИКТОРИ СТАВЛЕННЯ ДО СМЕРТІ В ДОРОСЛОМУ ВІЦІ

Марія Кузнєцова — чт, 14 тра 2026 00:00:00 +0300

Розглянуто психологічні ресурси, зокрема резилієнтність, життєстійкість та копінг-стратегії як предиктори ставлення до смерті в дорослому віці. Обґрунтоввно екзистенційний підхід, де усвідомлення смертності розглядається як стимул для особистісного зростання та пошуку сенсів. Результати дослідження виявили значущі гендерні відмінності: жінки демонструють вищий рівень страху смерті та частіше шукають соціальної підтримки, тоді як чоловіки схильні до автономних і конфронтаційних стратегій. Кореляційний аналіз підтвердив, що високий рівень резилієнтності та внутрішнього контролю сприяють зниженню екзистенційної тривоги. Регресійна модель засвідчила, що найсильнішим чинником зростання страху смерті є копінг-стратегія уникнення. Доведено, що отримані дані можуть стати основою для розробки програм психологічної підтримки та тренінгів із розвитку адаптивних копінгів.