ПСИХОЛОГІЧНІ КОРЕЛЯТИ РЕЛІГІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ВІРУЮЧИХ

Анотація

стаття присвячена дослідженню показників релігійної активності та використання молитви як копінгу, екзистенційних ресурсів, релігійної саморегуляції, особистісних чеснот. В дослідженні взяли участь 98 осіб віруючих різних конфесій. Було виявлено, що чим вищим є прояв релігійної активності як синергія здатності до релігійних переживань, вчинків та глибока внутрішня потреба у спілкуванні з Теосом, тим більшою мірою у віруючих проявляється автономна релігійна саморегуляція та психологічна нагальна потреба у використанні молитви для забезпечення різних копінгових функцій. Показано, що релігійна активність позитивно пов’язана із такими особистісними чеснотами, як постійність, цілісність, доброта, милосердя, смиренність, розсудливість та духовність, утім зовнішня релігійна мотивація пов’язана із креативністю, любов’ю до навчання, життєрадісністю, любов’ю, соціальним інтелектом, надією, вдячністю та гумором, тобто наявністю адаптивного потенціалу для викликів сучасного життя віруючого. Крім того, вищі показники зовнішньої релігійності передбачають вищу міру розвитку екзистенційних ресурсів особистості. Визначено, що природничий світогляд відповідає вищій мірі розвитку морального компоненту духовного інтелекту, натомість релігійний світогляд більшою мірою взаємозумовлений високими показниками трансцендентного компоненту духовного інтелекту віруючих.